Метадані музичного релізу: технічний довідник для української мови

Українська абетка, апостроф, ґ, романізація і те, що переживає ланцюг дистрибуції.

Коротка відповідь

Метадані — це не супровідні папери до музики: для кожної системи нижче за течією метадані і є музика, бо жоден стрімінговий сервіс не слухає ваш реліз, він читає вашу поставку. Українська мова додає до цієї загальної проблеми чотири власні пастки, яких немає в англомовних довідниках: літери і (U+0456), ї (U+0457), є (U+0454), ґ (U+0491), які око плутає з російськими й латинськими сусідами; апостроф, який в українській орфографії обов'язковий (п'ять, ім'я, здоров'я), а в Юнікоді має щонайменше чотири різні кодпоїнти — і жодна форма нормалізації їх не зводить до одного; відновлену літеру ґ, через яку одне прізвище має два законні написання; і романізацію, де офіційна українська таблиця, система BGN/PCGN і старі російськопохідні написання дають різні латинські імена однієї людини. Кожна з цих чотирьох речей робить те саме: перетворює одного артиста на двох у базі магазину, тихо, без жодного повідомлення про помилку. Практичний висновок один і той самий у всіх чотирьох випадках: зафіксуйте канонічний рядок один раз, збережіть його у файлі й вставляйте копіюванням у кожну поставку — не передруковуйте.

1. Три рівні: реліз, запис, твір

Майже кожна дорога помилка в метаданих — це факт, поданий не на тому рівні. Реліз (продукт) містить записи (треки), кожен запис втілює один або кілька творів (композицій). У кожного рівня свій ідентифікатор і свої гроші:

ISRC — це рівно 12 символів: 2 символи країни, 3 реєстранта, 2 роки посилання, 5 позначення. Дефіси — це лише спосіб показати код людині, вони не є частиною коду, і контрольної цифри в ISRC немає взагалі. UPC-A має 12 цифр, EAN-13 — 13; UPC-A стає EAN-13 додаванням нуля спереду, і контрольна цифра при цьому не змінюється.

Новий ISRC потрібен для реміксу, скороченої версії, живого запису, інструменталу — для будь-якого суттєво іншого запису. Він не потрібен для перевидання того самого запису, і код лишається з записом, коли ви змінюєте дистриб'ютора. Ремастеринг — вужчий випадок, ніж зазвичай кажуть: Довідник ISRC від IFPI (§A.10.1) вимагає нового коду лише тоді, коли процеси ремастерингу «involve the application of creative input to the recording itself», і прямо виключає просту зміну рівня, незмінну еквалізацію чи компресію, шумозаглушення, видалення клацань, корекцію швидкості чи висоти, зміну частоти дискретизації та дизеринг. Безпечна практична поправка: якщо ремастер продається окремим треком поруч з оригіналом — це окремий продукт, і йому потрібен свій код.

Поля, які реально існують

Основний артист (primary artist). Єдине поле, яке визначає, на яку сторінку артиста потрапить запис і кому наростають слухачі, підписники й алгоритмічна історія. Spotify формулює прямо: «List each artist's name in a separate field.»

Запрошений артист (featured artist). Окрема роль на тому самому записі. Apple вимагає подавати запрошених артистів на рівні треку з роллю Featuring або With, «not as Primary».

Ремікшер. Теж роль. Apple: «Remix tracks…must list the original artist as Primary with the remixer assigned the remixer role.»

Композитор і автор тексту. Це реквізити твору, а не запису; саме з них простежуються авторська винагорода й механічні відрахування.

Версія / підзаголовок. Дужкова позначка, що відрізняє один запис назви від іншого.

Прапорець explicit — це булеве поле, а не слово в назві. Apple: «Explicit content must be flagged Explicit with a parental advisory tag. Terms like (Explicit)…must not be used for album…or track titles.» Spotify: «you shouldn't add it to your track title.»

Мова твору (що співають) і мова назви (мова й письмо рядка назви) — різні поля, і вони законно можуть відрізнятися: інструментальна коломийка з українською назвою не має мови тексту, але має українську мову назви. Для нелатинських релізів мова назви — одне з найважливіших полів узагалі, бо саме воно каже магазину, як сортувати й індексувати ваш текст.

P-line — рік і власник фонограми, причому рік — це рік першої публікації запису, а не дата вашого завантаження. C-line — рік і власник обкладинки й оформлення. Їх регулярно копіюють одне в одне.

Дата релізу — коли цей продукт виходить; оригінальна дата релізу — коли запис уперше було опубліковано будь-де. Якщо ви подаєте запис 2016 року з оригінальною датою 2026, усі системи нижче за течією вважатимуть його новим.

Якщо ви не можете сказати, до якого рівня — релізу, запису чи твору — належить факт, ви ще не готові його вписувати.

2. і, ї, є, ґ: чотири літери, яких немає в російській розкладці

Це найпростіша й найпоширеніша українська проблема, і вона майже ніде не описана.

Перевірка кодпоїнтів (Python 3, модуль unicodedata):

>>> import unicodedata as ud
>>> for c in ['і','и','i','ї','є','ґ','Ґ','І','И','I']:
...     print(repr(c), 'U+%04X' % ord(c), ud.name(c))
'і' U+0456 CYRILLIC SMALL LETTER BYELORUSSIAN-UKRAINIAN I
'и' U+0438 CYRILLIC SMALL LETTER I
'i' U+0069 LATIN SMALL LETTER I
'ї' U+0457 CYRILLIC SMALL LETTER YI
'є' U+0454 CYRILLIC SMALL LETTER UKRAINIAN IE
'ґ' U+0491 CYRILLIC SMALL LETTER GHE WITH UPTURN
'Ґ' U+0490 CYRILLIC CAPITAL LETTER GHE WITH UPTURN
'І' U+0406 CYRILLIC CAPITAL LETTER BYELORUSSIAN-UKRAINIAN I
'И' U+0418 CYRILLIC CAPITAL LETTER I
'I' U+0049 LATIN CAPITAL LETTER I

Три різні символи, які в більшості шрифтів у нижньому регістрі виглядають однаково або майже однаково:

• українське і — U+0456
• російське и — U+0438 (інша літера, інший звук, але у верхньому регістрі И U+0418 і І U+0406 плутають постійно)
• латинське i — U+0069

І окремо: І (U+0406, кирилична) проти I (U+0049, латинська) — у верхньому регістрі це в багатьох гарнітурах однакова вертикальна риска. Гурт, який пише свою назву капслоком, наприклад ІМʼЯ, має два рядки, що рендеряться ідентично, різняться байтами й дають дві сторінки артиста.

Що робить російська розкладка. У стандартній російській розкладці ЙЦУКЕН немає клавіш для і, ї, є, ґ. Звукорежисер, менеджер лейблу чи адміністратор дистриб'юторського кабінету, який працює в російській розкладці й набирає українське ім'я, отримує один із трьох результатів:

1. підставляє и (U+0438) там, де має бути і (U+0456): Соломия замість Соломія, Дністер перетворюється на Днистер, Вітер — на Витер;
2. підставляє е (U+0435) замість є (U+0454), Ярослав Гаевич замість Ярослав Гаєвич;
3. підставляє г (U+0433) замість ґ (U+0491), бо ґ у російській абетці не існує зовсім.

Перші два випадки — це вже не той самий рядок, і зазвичай це видно людині, яка знає мову. Третій випадок — окрема історія, і про нього розділ 4.

Є й гірший, майже невидимий варіант: підстановка латинського i (U+0069) в кириличний рядок, бо його зручно набрати з англійської розкладки. Рядок Вiтер (з латинською i) і рядок Вітер (з U+0456) на екрані нерозрізненні, а для магазину це два різні артисти.

Перевірка займає один рядок коду:

>>> import unicodedata as ud
>>> s = "Вiтер"   # тут латинська i
>>> [(ch, ud.name(ch).split()[0]) for ch in s]
[('В', 'CYRILLIC'), ('i', 'LATIN'), ('т', 'CYRILLIC'), ('е', 'CYRILLIC'), ('р', 'CYRILLIC')]

Якщо в одному кириличному слові трапляється LATIN — у вас гомогліф. Правило просте: у власній назві не повинно бути двох різних систем письма, окрім випадків, коли змішання письма є свідомим художнім рішенням (стилізовані кирилично-латинські назви гуртів справді існують), — і тоді точний рядок має бути незмінним у кожному релізі назавжди.

3. Апостроф: чотири кодпоїнти на один орфографічний знак

Це найважливіший український розділ у цьому документі, і водночас той, про який не написано практично нічого.

3.1 Апостроф в українській орфографії обов'язковий

«Український правопис» (редакція 2019 р.) формулює правило так:

«Роздільність вимови я, ю, є, ї та попереднього твердого приголосного на письмі позначаємо апострофом.»

І далі перелічує позиції: після губних б, п, в, м, ф — б'ю, п'ять, п'є, в'язи, солов'ї; після р — бур'ян, міжгір'я, пір'я, (на) подвір'ї; у слові Лук'ян і похідних; після префіксів і перших частин складних слів на твердий приголосний — без'ядерний, від'їзд, з'єднаний, об'єм.

Тобто апостроф — це не декоративна типографіка й не скорочення, як в англійському don't. Це повноцінний орфографічний знак, без якого слово написане з помилкою. Пять — помилка. Імя — помилка. Здоровя — помилка.

Наслідок для метаданих: величезна частка українських назв треків і псевдонімів зобов'язана містити апостроф. П'ять хвилин до світанку, Ім'я, Здоров'я, Солов'ї над Дністром, Подвір'я, Пір'я.

3.2 Кодпоїнти, і що з ними роблять форми нормалізації

Перевірено (Python 3.13, unicodedata):

>>> import unicodedata as ud
>>> for c in [''','’','ʼ','‘']:
...     print('U+%04X' % ord(c), ud.name(c), '| категорія', ud.category(c))
...     for f in ('NFC','NFD','NFKC','NFKD'):
...         print('   ', f, '->', ' '.join('U+%04X' % ord(x) for x in ud.normalize(f, c)))

Результат:

Ось точний висновок, який я отримав і який варто запам'ятати: жодна з чотирьох форм нормалізації Юнікоду — NFC, NFD, NFKC, NFKD — не змінює жоден із цих чотирьох символів і не зводить їх один до одного. Навіть NFKC, найагресивніша форма, яка розкладає лігатури й «сумісні» символи, залишає всі чотири апострофи такими, як вони є. Нормалізація тут не допоможе — це не завдання нормалізації.

(Для контрасту: U+00B4 ACUTE ACCENT під NFKC розкладається на U+0020 U+0301. Тобто деякі схожі на апостроф символи нормалізація таки чіпає — але саме ці чотири ні.)

3.3 Чотири байтові написання одного імені

Візьмімо назву треку Ім'я та слова п'ять і здоров'я і подивімося на байти в UTF-8:

"п'ять"   (U+0027)  9 байт  d0bf 27     d18f d182 d18c
"п’ять"   (U+2019) 11 байт  d0bf e28099 d18f d182 d18c
"пʼять"   (U+02BC) 10 байт  d0bf cabc   d18f d182 d18c
"п‘ять"   (U+2018) 11 байт  d0bf e28098 d18f d182 d18c

"ім'я"    (U+0027)  7 байт
"ім’я"    (U+2019)  9 байт
"імʼя"    (U+02BC)  8 байт
"ім‘я"    (U+2018)  9 байт

"здоров'я" (U+0027) 15 байт
"здоров’я" (U+2019) 17 байт
"здоровʼя" (U+02BC) 16 байт
"здоров‘я" (U+2018) 17 байт

Чотири різні довжини, чотири різні байтові послідовності, один орфографічний знак. Для системи зіставлення в магазині гурт Мар'яна Вітер (U+0027) і гурт Марʼяна Вітер (U+02BC) — два різні артисти. На екрані у більшості гарнітур ви цієї різниці не побачите; U+2018 (відкривальна лапка) — єдиний, що іноді помітно нахилений не в той бік.

3.4 Звідки беруться всі чотири

• U+0027 — те, що дає клавіша ' на будь-якій клавіатурі. Найпоширеніший варіант у сирих даних.
• U+2019 — те, на що U+0027 автоматично замінюють «розумні лапки» (smart quotes) у Word, Google Docs, macOS, iOS та більшості CMS. Ви набрали U+0027, а у файл поїхав U+2019, і ви про це не знали. Це основна причина, чому один і той самий артист має два написання: чернетку набрали в блокноті, а фінальну назву скопіювали з Google Docs.
• U+02BC — те, що рекомендують деякі мовознавчі й типографічні джерела, бо його загальна категорія Lm (літера-модифікатор) формально ближча до ролі апострофа як частини слова, ніж категорія пунктуації. Практично його можна зустріти в академічних виданнях і в частині українських шрифтових проєктів.
• U+2018 — помилка: це відкривальна лапка, вона потрапляє в текст, коли автозаміна спрацювала на початку слова або коли текст пройшов через погано налаштований конвертор.

3.5 Рекомендація

Використовуйте U+2019 (RIGHT SINGLE QUOTATION MARK) — або U+0027, якщо ваш дистриб'юторський кабінет його не перетворює. Але важливіше не те, який ви оберете, а те, що ви оберете один і більше ніколи його не зміните.

Обґрунтування, чому саме U+2019 за замовчуванням:

1. Це те, у що ваш текст перетвориться сам, якщо він хоч раз пройде через Word, Google Docs, macOS чи більшість вебформ. Боротися з автозаміною в кожній ланці ланцюга дистрибуції — програшна стратегія; дешевше стандартизуватися на її результаті.
2. Це те, що ви побачите в 90% українських текстів, які вже опубліковані онлайн, тож пошуковий запит слухача найімовірніше міститиме саме його.
3. U+0027 виживає гірше за все саме тому, що він «активний»: він і символ автозаміни, і символ екранування в SQL, CSV, JSON та в деяких CLI-інструментах. Рядок Мар'яна в непідготовленому CSV — це класична причина зламаної поставки.
4. U+02BC семантично найкращий, але найгірше підтриманий: частина систем зіставлення трактує Lm як літеру, і рядок сортується не там, де ви очікуєте; частина пошукових шарів його не нормалізує до нічого.

Але — і це головне — аргумент про консистентність сильніший за всі чотири пункти вище. Артист, який випустив три релізи з U+2019 і на четвертому «виправив» усе на U+02BC, щойно розділив свій каталог. Артист, який усі десять релізів робив із «неправильним» U+0027, не має жодної проблеми. Розщеплення каталогу коштує грошей і років; вибір кодпоїнта не коштує нічого. Тому:

Запишіть канонічний рядок імені артиста у звичайний текстовий файл (artist-name.txt, UTF-8, без BOM), покладіть його поруч із мастерами, і вставляйте копіюванням у кожне поле кожної поставки. Не передруковуйте ім'я з апострофом руками ніколи.

Швидка перевірка, який саме апостроф у вас у файлі:

>>> s = open('artist-name.txt', encoding='utf-8').read().strip()
>>> [ 'U+%04X' % ord(c) for c in s ]

3.5-а Що це робить із пошуком

Окремо від розщеплення сторінки артиста апостроф ламає пошук, і саме тут різниця кодпоїнтів болить найбільше, бо перевірити її ззовні неможливо.

Слухач шукає здоровя (без апострофа взагалі — так набирають на телефоні), здоров'я (U+0027, бо це те, що дає клавіатура) або здоров’я (U+2019, бо він скопіював назву з допису в соцмережі). Ваш трек збережений в одному з цих написань. Чи знайде його пошуковий шар магазину, залежить від того, чи згортає він апострофи в порожній рядок перед індексацією — і жоден магазин цього не документує. Тобто ви не можете розраховувати на згортання; ви можете лише не робити ситуацію гіршою.

Що з цього випливає практично:

• Не покладайтеся на пошук за назвою з апострофом як на основний канал відкриття. Якщо у вас є вибір між назвою треку з апострофом і без нього, і обидві однаково правильні орфографічно — це не аргумент писати з помилкою, апостроф обов'язковий. Але це аргумент подбати, щоб ім'я артиста, під яким вас шукатимуть найчастіше, було якомога простішим рядком.
• Ніколи не «спрощуйте» назву, викинувши апостроф. Здоровя — це орфографічна помилка на обкладинці й у каталозі назавжди, і вона не додає знахідності, бо ви не знаєте, як індексує кожен магазин.
• Тримайте один кодпоїнт у всьому каталозі. Це єдина змінна, яку ви контролюєте повністю. Якщо всі ваші релізи послідовні, будь-яке згортання апострофів у будь-якому магазині зіллє їх в одну групу; якщо вони непослідовні, жодне згортання вас уже не врятує на рівні ідентичності артиста.
• Перевіряйте вхідні дані, а не власну пам'ять. Назви від запрошених артистів, від менеджера, з райдера чи з чернетки в месенджері майже завжди приходять із «розумним» U+2019, навіть коли автор набирав U+0027. Проганяйте будь-який вхідний рядок через перевірку кодпоїнтів перед тим, як вставити його в поставку.

3.6 Апостроф і романізація

Окремий факт, який рятує від зайвої паніки: в офіційній українській романізації апостроф не передається взагалі. Таблиця транслітерації, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 2010 р. № 55, у примітці 2 каже дослівно:

«М'який знак і апостроф латиницею не відтворюються.»

Приклади з самої таблиці: Знам'янка → Znamianka, Мар'їне → Marine, Короп'є → Koropie. Тобто у латинському написанні проблема чотирьох кодпоїнтів зникає сама — але вона повністю лишається в кириличному полі, у полі локалізації та в пошуку.

4. ґ проти г: одна літера, дві законні орфографії

ґ (U+0491) і г (U+0433) — це дві різні літери української абетки з двома різними звуками: ґ — проривний [ɡ], г — фрикативний [ɦ]. «Український правопис» (2019) формулює: «Буква ґ передає на письмі задньоязиковий зімкнений приголосний» — і подає приклади аґрус, ґава, ґазда, ґандж, ґанок, ґатунок, ґвалт, а серед власних назв прямо називає прізвище Ґалаґан.

Історична обставина, через яку це стало проблемою метаданих: літеру ґ вилучили з української абетки 1933 року під час правописної реформи, і вона не була відновлена ані правописом 1946 року, ані виданням 1961 року. Її поновили лише у третьому виданні «Українського правопису» (1990) (див. В. В. Німчук, «Про графіку та правопис як елементи етнічної культури: історія ґ» // Мовознавство, 1990, № 6; 1991, № 1–3).

Практичний наслідок: майже кожне слово і прізвище з ґ має два написання, що співіснують у реальних документах — старіше, з г, і новіше, з ґ.

Це не гомогліф — літери виглядають по-різному, і людина цю різницю бачить. Але це так само розщеплює каталог, бо машина порівнює рядки, а не читає їх. Артист із паспортом на Гудзь і сценічним псевдонімом Ґудзь — це два рядки; якщо один реліз подано так, а другий інакше, це дві сторінки артиста.

І тут два українські розділи цього документа стикуються, бо ґ і г романізуються по-різному. У таблиці КМУ № 55:

• Гг → Hh, приклади: Гадяч → Hadiach, Богдан → Bohdan, Згурський → Zghurskyi
• Ґґ → Gg, приклади: Ґалаґан → Galagan, Ґорґани → Gorgany

Отже прізвище Галаган офіційно романізується як Halahan, а Ґалаґан — як Galagan. Одна кирилична літера різниці дає повністю різні латинські імена, які жодна логіка зіставлення не пов'яже. Це найдорожча одна літера в українських метаданих.

Рекомендація: оберіть написання, яке стоїть у вашому паспорті або яке вже надруковане на найбільшому вашому релізі, і зафіксуйте його разом з апострофом у тому самому канонічному файлі. Якщо ви вже маєте релізи в обох варіантах — не «виправляйте» старі, а подавайте запит на об'єднання сторінок через дистриб'ютора; кожен новий реліз у третьому варіанті погіршує ситуацію.

5. NFC і NFD: ї та й можуть складатися з двох символів

Крім апострофа, українська кирилиця має другий невидимий розщеплювач — канонічну еквівалентність. Додаток UAX #15 Юнікоду («Unicode Normalization Forms») визначає чотири форми; для нас важливі NFC (складена) і NFD (розкладена).

Перевірка:

>>> import unicodedata as ud
>>> for c in ['ї','й','і','є','ґ']:
...     print(c, 'U+%04X' % ord(c), 'NFD ->',
...           ' '.join('U+%04X' % ord(x) for x in ud.normalize('NFD', c)))
ї U+0457 NFD -> U+0456 U+0308
й U+0439 NFD -> U+0438 U+0306
і U+0456 NFD -> U+0456
є U+0454 NFD -> U+0454
ґ U+0491 NFD -> U+0491

Точний результат, який я отримав:

• ї (U+0457) під NFD розкладається на U+0456 (українське і) + U+0308 (COMBINING DIAERESIS). Зверніть увагу на іронію: базова літера для ї — це саме те українське і, про яке йшлося в розділі 2.
• й (U+0439) під NFD розкладається на U+0438 (російське и) + U+0306 (COMBINING BREVE).
• і, є, ґ розкладу не мають — це атомарні кодпоїнти, NFD їх не чіпає.

Наслідок у байтах:

"Київ"  NFC:  8 байт   K и і в
"Київ"  NFD: 10 байт   K и і ◌̈ в
"Юрій"  NFC:  8 байт
"Юрій"  NFD: 10 байт
"Їжак"  NFC:  8 байт
"Їжак"  NFD: 10 байт
"Соломія" NFC = NFD: 14 байт   (і, є, ґ розкладу не мають)

Тобто в українському тексті нормалізація має значення рівно для двох літер — ї та й — але ці дві літери трапляються в іменах постійно: Київ, Юрій, Андрій, Сергій, Марія, Україна, Їжакевич, Миколаїв. Файл, збережений у macOS-орієнтованому інструменті (історично схильному до NFD), і той самий текст, набраний у Windows (NFC), — це різні байти при однаковому вигляді.

Нормалізуйте все до NFC перед поставкою, однаково і завжди. Але пам'ятайте обмеження, доведене в розділі 3.2: нормалізація не приведе до єдиного вигляду ваш апостроф і не перетворить г на ґ. Це три незалежні проблеми, і NFC розв'язує рівно одну з них.

import unicodedata as ud
canon = ud.normalize('NFC', field_value)

6. Романізація: один артист, кілька латинських профілів

Українець, який випускає музику, має щонайменше два імені у світових системах — кириличне й латинське — і обидва мають бути однозначними. З кириличним усе під вашим контролем. З латинським — ні, бо конкурують три різні джерела написань.

6.1 Офіційна українська транслітерація (КМУ № 55, 2010)

Постанова Кабінету Міністрів України від 27 січня 2010 р. № 55 «Про впорядкування транслітерації українського алфавіту латиницею» затвердила таблицю, яка діє й досі (чинна редакція від 12.01.2016). Це те, що друкують у закордонному паспорті. Ключові рядки, дослівно з таблиці:

Примітки до таблиці, дослівно:

«1. Буквосполучення "зг" відтворюється латиницею як "zgh" (наприклад, Згорани — Zghorany, Розгон — Rozghon) на відміну від "zh" — відповідника української літери "ж". 2. М'який знак і апостроф латиницею не відтворюються. 3. Транслітерація прізвищ та імен осіб і географічних назв здійснюється шляхом відтворення кожної літери латиницею.»

Зверніть увагу на приклади з самої постанови, які прямо стосуються імен артистів: Соломія → Solomiia, Наталія → Nataliia, Уляна → Uliana, Рибчинський → Rybchynskyi, Феодосія → Feodosiia. Подвійне ii наприкінці — не одруківка, це наслідок правила «в інших позиціях».

6.2 BGN/PCGN

Система BGN/PCGN (спільна система Ради США з географічних назв і Постійного комітету Великої Британії з географічних назв) для української мови у версії, що діє зараз, збігається з українською національною системою: BGN і PCGN ухвалили її 2019 року, замінивши власну систему 1965 року. У документі BGN/PCGN «Romanization of Ukrainian» (перевірено, лютий 2022) для ь і апострофа зазначено not romanized — так само, як у примітці 2 постанови № 55.

Стара система BGN/PCGN 1965 року відрізнялася — зокрема вона передавала м'який знак апострофом (ʼ) і використовувала середні крапки для розрізнення зг від ж. Латинські написання, зроблені за нею, ще трапляються в старих каталогах і в бібліографічних базах.

Практичний висновок: якщо ви романізуєте за паспортом, ви автоматично збігаєтеся з BGN/PCGN. Це найспокійніший шлях.

6.3 Старі російськопохідні написання

Третє джерело — латинські написання, зроблені не з української, а з російської форми імені. Найвідоміший приклад — місто: Kyiv (з Київ) проти Kiev (з російської форми). Але для метаданих важливо, що те саме відбувається з іменами людей:

Кожен варіант захищений: паспорт каже одне, стара банківська картка інше, старий профіль у соцмережі третє, реліз 2014 року четверте. Для системи зіставлення це різні артисти. Артист, що не зафіксував романізацію, переживає це так: «мої прослуховування менші, ніж мали б бути», — і ніколи не знаходить причину, бо кожна з чотирьох сторінок окремо виглядає нормально.

6.4 Як обирати — за пріоритетом

1. Те, що артист уже публічно використовує: нікнейм, домен, надрукований реліз. Узгодженість із наявним слідом важливіша за лінгвістичну правильність.
2. Те, що стоїть на найбільшому наявному релізі.
3. Паспортне написання (тобто КМУ № 55), якщо перших двох немає.
4. Одне фіксоване рішення на кожен неоднозначний диграф: ii чи iy наприкінці; kh чи h для х; ts чи c для ц.

Там, де модель даних це підтримує, кирилиця має бути в основному полі, а латиниця — у полі локалізації або фонетичному. Apple прописує саме таку модель для кирилиці: «Content in languages that use the Cyrillic alphabet should not be submitted with transliterated titles. Use Cyrillic in the native title field, English in the English localization field, and transliteration in the available phonetic field.»

Для перевірки: mazufa.com має безкоштовний інструмент контролю метаданих, який працює повністю на вашому пристрої й нічого не завантажує на сервер; він позначає кілька з описаних вище невидимих випадків — латинські гомогліфи в кириличному рядку, різні кодпоїнти апострофа в одному каталозі, рядки не в NFC.

7. Каталог, що існує під двома назвами

Це специфічно українська й дуже актуальна ситуація: та сама пісня або той самий артист присутні в каталогах під українською й під російською назвою — тому що реліз колись виходив двомовно, тому що виконавець змінив сценічне ім'я, тому що ліцензійний каталог перевидається, або тому що назву треку в старій поставці набирала людина, яка працювала іншою мовою.

Тут потрібна дисципліна, а не позиція. Технічні факти, які повністю визначають правильні дії, і жоден з них не є політичним:

1. ISRC ідентифікує запис, а не назву. Якщо це фізично той самий запис, у нього один ISRC, під якою б назвою він не показувався. Створити другий ISRC для «української версії» того самого мастера — це створити другу фонограму в усіх системах світу й розділити її статистику й виплати. Робіть це тільки тоді, коли запис справді інший: перезаписаний вокал, інший текст, новий мікс. Тоді це новий запис і йому справді потрібен новий ISRC.

2. Перезапис із іншим текстом — це нова фонограма й, як правило, новий твір. Якщо співак перезаписав вокал з іншим текстом, це не «зміна метаданих», а новий запис: новий ISRC обов'язковий, а на рівні твору з'являється новий автор тексту, і сплити треба переузгодити письмово до релізу.

3. Альтернативна назва — це поле локалізації, а не другий реліз. Якщо запис той самий, а показати треба дві назви, механізм — поля локалізації назви й альтернативної назви, а не другий UPC. Дублювання релізу під іншою назвою — найдорожча помилка в цій категорії: два продукти, дві статистики, дві сторінки, і ніякого способу їх потім злити.

4. Оригінальна дата релізу лишається правдивою. Якщо запис вийшов 2013 року, ця дата не змінюється від того, що ви змінили відображувану назву 2026-го. Поле оригінальної дати релізу існує саме для цього.

5. Композитор і автор тексту — це юридичні імена, а не сценічні. Питання, під яким сценічним іменем виходить реліз, і питання, хто написав музику, — незалежні. Друге визначається документами, а не поточним оформленням релізу.

6. Ведіть таблицю відповідностей. Один стовпчик — ISRC; далі: кириличний рядок назви, який ви подаєте зараз; попередній рядок назви, під яким запис існує в старих каталогах; UPC релізу, на якому запис вийшов уперше. Ця таблиця — єдина річ, яка дасть вам довести дистриб'юторові чи магазину, що дві картки в їхній базі — це один запис. Без неї запит на об'єднання не має доказової бази.

Розібраний приклад. Гурт випустив 2013 року альбом, у якому трек № 4 вийшов під російською назвою; ISRC записаний і незмінний. 2026 року гурт хоче показувати цей трек під українською назвою. Правильна послідовність:

1. Взяти ISRC того запису з оригінальної поставки (він у вашому релізному звіті або в дистриб'юторському кабінеті; якщо ви змінювали дистриб'ютора — код лишився з записом і не змінився).
2. Подати виправлення метаданих на цей ISRC: нова назва в основному полі, стара — у полі альтернативної/попередньої назви, якщо модель це підтримує.
3. Не чіпати оригінальну дату релізу, P-line і UPC альбому.
4. Якщо трек перезаписаний, а не переназваний, — це інша дія: новий ISRC, нова дата релізу запису, і, за наявності нового тексту, новий автор тексту з переузгодженими сплитами.

Хибна послідовність, яку роблять найчастіше: завантажити той самий мастер як новий сингл із новою назвою. Результат — два ISRC на одну фонограму, дві сторінки треку, розділена статистика й новий UPC, який нічого не виправляє.

7. Не «виправляйте» історію заднім числом ланцюжком нових поставок. Кожна нова поставка тієї самої фонограми під новим написанням — це ще один кандидат на дубль. Правильний шлях — один запит на виправлення через дистриб'ютора з наведеним ISRC, а не десять нових релізів.

8. Запрошені артисти: чому «feat.» не місце в назві

Найпоширеніша руйнівна помилка в незалежній дистрибуції — вписати Артист А ft. Артист Б у поле назви, залишивши поле ролі запрошеного артиста порожнім.

Поле назви — це рядок для показу, він не несе жодної ідентичності. Тому запрошений артист не отримує нічого: ні посилання на свою сторінку, ні появи в своєму каталозі, ні шляху відкриття вашого треку, ні рядка у своїй аналітиці. А магазин при цьому може вважати ft. Артист Б частиною назви пісні — і трек назавжди називатиметься Назва пісні ft. Артист Б, породжуючи ті самі подвоєні Назва пісні (feat. X) — Артист А, X, за якими аматорську поставку видно з першого погляду.

Магазини кажуть це прямо. Spotify: «You shouldn't include any artists' names in your track or release titles», і в документації для провайдерів: «Spotify strongly recommends against including additional information, such as references to "Featured Artists" in track and product titles.» Music Biz радить зазначати запрошених артистів «at the Artist role level and not add this data to the track or album release title».

Якщо контракт усе-таки вимагає позначки в назві, конвенції узгоджені. Music Biz про «feat.» і «with»: «when included in the title are generally lowercase and in English.» Apple: «Formatting of "feat." and "with" must be lowercase, in English, not localized, and in parentheses or brackets.»

Це «not localized» треба прочитати уважно українською: не пишіть у полі назви (за участю Соломії), (разом з …), (спільно з …). feat. — це машинозчитуваний токен, а не слово. Українську формулювання магазин згенерує сам, якщо ви заповните ролі.

Правильна структура: у полі назви — тільки назва пісні; кожен виконавець — у своєму полі ролі. Ролі — це ідентичність; назви — це відображення. Помістивши ідентичність у поле відображення, ви знищуєте ідентичність і псуєте відображення.

9. Версії та підзаголовки

Поле версії існує лише для того, щоб відрізнити два записи з однаковою назвою. Це і є тест на те, чи треба його заповнювати.

Словник сталий: Radio Edit, Extended Mix, Live, Acoustic, Instrumental, Single Version, Alternate Take, Demo, Remastered, і названі ремікси у формі Ім'я Артиста Remix. Apple: «To differentiate multiple versions of the same track title, use terms in parentheses or brackets such as: Alternate Take…Live, Instrumental, Single Version, Radio Edit.» Music Biz щодо пунктуації радить спершу круглі дужки, а квадратні — для додаткової деталі.

Два моменти, на яких помиляються найчастіше:

Radio Edit — це не синонім «цензурованої версії». Music Biz залишає цей термін за версією, справді підготовленою для ефіру, і для нецензурованої редакції скеровує до Edited Version. Radio Edit — це, як правило, скорочення за тривалістю; Edited Version — редакція за змістом.

Original Mix не є універсально безпечним, і тут магазини реально розходяться. Опублікований гайд Apple забороняє його прямо: «The standard, original version of an album, track, or music video must not include any additional information in the title unless it is needed to identify the content» — і серед заборонених термінів перелічує «Exclusive, Limited Edition, Album Version, Original Mix, Tone, Alert Tone…Dolby Atmos, lossless, high-resolution audio». Публічна метадата-документація Spotify правила, що називало б «Original Mix», не публікує; її опублікована позиція — загальна вимога не вносити в назви додаткову інформацію. При цьому в електронній музиці ця позначка лишається усталеною роздрібною конвенцією.

Отже: Apple прямо називає Original Mix забороненим; інші сервіси правила саме про нього не публікують, і трактування різниться від магазину до магазину й від превалідації вашого дистриб'ютора. Якщо оригінал — єдина версія на релізі, лишіть поле порожнім: це правильно скрізь.

І ще: скрізь, де є поле версії, використовуйте його, а не вписуйте версію в назву руками. Магазини, що будують рядок показу самі, інакше видадуть вам Коломийка (Radio Edit) (Radio Edit).

10. Жанр, інструменти й назви традиційного матеріалу

Жанр у метаданих — це не опис вашого смаку, а сигнал маршрутизації: він визначає, у які редакційні й алгоритмічні контексти реліз узагалі має право потрапити. Для української традиційної та фольк-сцени це створює окрему практичну проблему, бо жодна жанрова таксономія магазину не має рубрик коломийка чи щедрівка.

Правило: жанр обирайте з наданого списку магазину, а точний український термін ставте в назву треку або в підзаголовок, а не в поле жанру. Поле жанру — це закритий словник; довільний рядок у ньому або відхиляється, або мовчки замінюється на найближчий збіг, і тоді ви навіть не знаєте, куди реліз потрапив. Робоча схема:

Про інструменти. Поля складу виконавців у більшості дистриб'юторських кабінетів або немає взагалі, або воно вільнотекстове й у поставку йде як роль контрибутора. Якщо таке поле є, назви інструментів пишіть українською в основному полі і не змішуйте мови всередині одного рядка: бандура, кобза, ліра, сопілка, цимбали, трембіта. Якщо кабінет вимагає англійського словника ролей, використовуйте його рівно так, як він дає (bandura, kobza, hurdy-gurdy, sopilka, cimbalom, trembita) — і не перекладайте назву інструмента в поле назви треку: Коломийка (цимбали) і Коломийка (cimbalom) — це дві різні назви одного треку, тобто той самий механізм розщеплення, що й у розділах 2–6.

Три конкретні пастки, які трапляються саме тут:

1. Апостроф всередині традиційного репертуару. Назви на кшталт Ой у полі три криниченьки, Пір'ячко, Подвір'я, Здоров'я, куме містять апостроф, і на них поширюється все, що написано в розділі 3. Пісні з традиційного репертуару набирають частіше за все руками — саме тому вони найчастіше й розходяться в написанні між релізами.
2. Ой і А на початку назви. Правила регістру Music Biz складено для англійської; в українських назвах не намагайтеся застосовувати англійський title case. Пишіть українські назви за українськими правилами: велика перша літера, решта з малої, крім власних назв. Ой у лузі червона калина — не Ой У Лузі Червона Калина.
3. Traditional у полі жанру ≠ народна у полі композитора. Це два різні поля з абсолютно різними наслідками. Жанр «Traditional/Folk» не коштує вам нічого. Слово «народна» в полі композитора коштує вам авторську винагороду — див. наступний розділ.

11. Композитор, колективне управління і ціна слова «народна»

Запис і твір — це два різні права з двома різними потоками грошей. Ваш дистриб'ютор збирає на боці запису. Авторський бік — винагорода за публічне виконання й публічне сповіщення твору — простежується через поля композитора й автора тексту та реєстрації, що з них випливають. Це найслабша ланка незалежних релізів зі структурної причини: ці поля не видно у вітрині магазину, тож ніщо в досвіді прослуховування не підкаже вам, що вони заповнені неправильно. Реліз із порожнім полем композитора виглядає бездоганно і стрімиться нормально, поки його авторські гроші лежать незіставленими.

11.1 Що каже український закон (первинне джерело)

Закон України «Про авторське право і суміжні права» від 01.12.2022 № 2811-IX:

Презумпція авторства (стаття 10, частина 2):

«За відсутності доказів іншого, автором твору вважається фізична особа, ім'я якої, як автора, зазначено у оригіналі або копії твору (презумпція авторства).»

Тобто поле композитора у вашій поставці — це і є те, що визначає, кого система вважає автором за замовчуванням. Порожнє поле — це не «поки що не заповнили», це відсутність презумпції.

Що вважається іменем автора (стаття 1, п. 23):

«ім'я автора — сукупність слів чи знаків, що ідентифікують автора: прізвище та ім'я автора; прізвище, ім'я та по батькові автора; ініціали автора; псевдонім автора; прийнятий автором знак (сукупність знаків) тощо».

Строк дії (стаття 31, частина 2):

«Строк чинності майнових прав інтелектуальної власності на твір спливає через 70 років, що обчислюються з 1 січня року, наступного за роком смерті автора».

І центральний для нас пункт — стаття 8, частина 1:

«Не охороняються авторським правом: … 2) вираження народної творчості (фольклор)».

11.2 Ціна слова «народна»

Ось де українські релізи втрачають гроші найтихіше. Українська традиційна музика — колядки, щедрівки, думи, коломийки, весільні мелодії — це справді фольклор, і вираження народної творчості законом не охороняється (ст. 8 ч. 1 п. 2). Але з цього не випливає, що конкретна партитура, яку ви записуєте, є фольклором.

Розрізняйте три різні речі:

1. Народна мелодія як така — фольклор, не охороняється. Автора немає.
2. Обробка чи гармонізація цієї мелодії конкретним композитором — це твір із автором, охороняється, доки не сплив строк за ст. 31.
3. Ваше власне аранжування — це теж твір, і його автор — ви (або ваш аранжувальник).

Класичний приклад, на якому це видно найкраще. «Щедрик» — народна щедрівка; але той «Щедрик», який співає весь світ, — це хорова обробка Миколи Леонтовича (нар. 13 грудня 1877). Леонтович помер 23 січня 1921 року, отже за формулою статті 31 строк чинності його майнових прав сплив 1 січня 1992 року, і його обробка сьогодні справді у суспільному надбанні. Але це висновок із дати смерті, а не з того, що «пісня народна». Якщо ви записуєте обробку композитора, який помер, скажімо, 1994 року, ситуація протилежна, а виглядає вона у вашому кабінеті дистриб'ютора точнісінько так само.

І окремо: якщо ви зробили власне аранжування народної коломийки для бандури, цимбалів і сопілки — аранжувальник є автором цього аранжування. Подавши реліз із композитором «народна» / «Traditional», ви:

• знімаєте презумпцію авторства зі своєї роботи (ст. 10 ч. 2);
• позбавляєте себе підстави для розподілу авторської винагороди за публічне виконання й публічне сповіщення цього твору;
• і робите це у формі, яку потім важко виправити, бо реєстрації нижче за течією вже скопіювали ваш рядок.

Це буквально одна текстова комірка, і вона коштує стільки, скільки заробить цей трек за весь час.

11.3 Колективне управління в Україні: тільки те, що можна перевірити

Ця частина українського ландшафту змінилася істотно, тому нижче — лише те, що прямо написано в чинних нормативних актах, і жодних тверджень про поточні ринкові частки чи ставки.

Рамковий закон — «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» № 2415-VIII. Ключові механізми:

Хто такі ОКУ. Стаття 5: організація колективного управління «є неприбутковою організацією, утворюється в організаційно-правовій формі громадського об'єднання (громадська організація або громадська спілка) зі статусом юридичної особи», і «Засновниками організації колективного управління можуть бути виключно правовласники». Стаття 12 ч. 3: ОКУ «не мають права провадити підприємницьку діяльність».

Три режими управління. Добровільне (ст. 12 ч. 4) — у будь-якій сфері, крім тих, де діє розширене або обов'язкове. Розширене (ст. 12 ч. 5) — «поширюється на всю територію України та здійснюється щодо майнових прав усіх правовласників за відповідною категорією у сферах, щодо яких акредитовано організацію, у тому числі тих, що не укладали договір про управління». Обов'язкове (ст. 12 ч. 6) — аналогічно, але без права вилучення.

Сфери розширеного управління — вичерпний перелік (ст. 12 ч. 5), і для музики це:

«1) публічне виконання музичних недраматичних творів з текстом і без тексту, включно з тими творами, що включені до складу аудіовізуальних творів; 2) публічне сповіщення музичних недраматичних творів з текстом і без тексту, включно з тими творами, що включені до складу аудіовізуальних творів, крім кабельної ретрансляції; 3) право на справедливу винагороду, спільну для виконавців та виробників фонограм (відеограм), за публічне виконання фонограм і зафіксованих у них виконань…; 4) право на справедливу винагороду, спільну для виконавців та виробників фонограм (відеограм), за публічне сповіщення фонограм і зафіксованих у них виконань…»

Закон додає: «Перелік сфер колективного управління, за якими здійснюється розширене колективне управління, визначений цією частиною, є вичерпним», і «За кожною сферою розширеного колективного управління визначається одна акредитована організація».

Право вилучення (opt-out). Стаття 12 ч. 5: «Розширене колективне управління передбачає право правовласників вилучати повністю або частково належні їм права… з управління акредитованої організації колективного управління в порядку, передбаченому цим Законом». Це важливо для артиста, який має видавця за кордоном: розширене управління охоплює вас за замовчуванням, і якщо ваші права вже адмініструються інакше, вилучення робиться навмисно, а не саме собою.

Де перевіряти, хто акредитований зараз. Стаття 5 ч. 1: «Установа оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті відомості про зареєстровані організації колективного управління та перелік організацій колективного управління». Установа — це центральний орган виконавчої влади у сфері інтелектуальної власності; реєстр ОКУ також опублікований як відкритий набір даних на data.gov.ua. Рішення про акредитацію ухвалюються окремо по кожній сфері й переглядаються — наприклад, оприлюднене рішення про акредитацію ГС «Організація колективного управління авторськими і суміжними правами» у сфері «публічне виконання музичних недраматичних творів з текстом і без тексту, включно з тими творами, що включені до складу аудіовізуальних творів» датоване 18.12.2020.

Тому: не покладайтеся на назву організації, яку ви прочитали в статті чи в цьому документі. Перевіряйте актуальний перелік акредитованих ОКУ в реєстрі Установи на момент вашого релізу. Це єдина відповідь, яка не застаріє.

11.4 Правила для полів авторів

• Композитор і автор тексту заповнюються юридичними іменами, а не сценічними. «DJ Ґудзь» не є автором; автором є людина за цим псевдонімом. Закон (ст. 1 п. 23) допускає й псевдонім як ім'я автора — але зіставлення в реєстрах працює на паспортному імені, тож псевдонім тут корисний тільки як додаток, не як заміна.
• Перелічіть усіх авторів, включно з тим, хто написав один рядок. Пропущений автор — це не пропущений кредит, а незіставлена частка.
• Сплити мають давати 100% і бути погоджені письмово до релізу. Метадані виражають домовленість; без домовленості це здогад, який згодом стане спором.
• Аранжування твору суспільного надбання має автора — аранжувальника (розділ 11.2).
• Ремікс не змінює композицію. Автори оригіналу лишаються авторами, якщо ремікс не додав нового композиційного матеріалу — а це предмет переговорів, а не припущення.

Роялті за фонограму ламаються голосно, авторські — тихо: розщеплену сторінку артиста видно за день, незіставлений твір може лежати роками.

12. Через що реліз реально відхиляють, і передпольотна перевірка

Найчастіші причини відмов і претензій:

1. Імена артистів у полях назв — «ft.», «feat.», «за участю», ім'я ремікшера, вписані в назву при порожньому полі ролі (розділ 8).
2. Слова explicit / clean у назвах — (Explicit), (Clean), (Ненормативна лексика). Використовуйте прапорець; текстова форма заборонена і в Apple, і в Music Biz.
3. Промо- й описовий текст у назвах — Exclusive, Limited Edition, Album Version, Original Mix, а також заяви про формат на кшталт Dolby Atmos чи lossless.
4. Порушення регістру — суцільний капслок, суцільний нижній регістр або випадковий регістр, якщо це не свідома й послідовна авторська позиція. Для українських назв це особливо болісно через І (U+0406) у капслоку — див. розділ 2.
5. Метадані не збігаються з обкладинкою — назва, артист і версія на арті мають збігатися з полями посимвольно. Апостроф на обкладинці намальовано типографським (U+2019), а в полі стоїть U+0027 — це формально розбіжність.
6. Неправильні або порожні поля мови — особливо мова назви на кириличному релізі.
7. Порожній композитор або автор тексту — частина призначень відхиляє це одразу.
8. Заборонені символи — емодзі, декоративні знаки, подвійні пробіли, невидимі символи.
9. Неправильні ідентифікатори — повторно використаний ISRC на суттєво іншому записі або UPC, що не проходить контрольну цифру.
10. Ім'я артиста, неузгоджене з наявним каталогом — яке найчастіше не відхиляється взагалі, і саме тому воно найдорожче в цьому списку.

Передпольотна перевірка (українська редакція)

• [ ] Ім'я артиста вставлено копіюванням із канонічного файлу, а не набране руками.
• [ ] У кириличних рядках немає латинських символів (перевірка unicodedata.name(ch).split()[0] == 'LATIN').
• [ ] Апостроф у всіх полях і в усіх релізах — той самий кодпоїнт; перевірено списком ['U+%04X' % ord(c) for c in s].
• [ ] ґ проти г — узгоджено з попередніми релізами й із паспортним написанням.
• [ ] Усі поля нормалізовано до NFC (unicodedata.normalize('NFC', v)) — це полагодить ї та й, і більше нічого.
• [ ] Латинське написання відповідає одному фіксованому рішенню (КМУ № 55 або те, що вже стоїть на найбільшому релізі) — і воно те саме, що торік.
• [ ] Кирилиця — в основному полі назви; латиниця — в полі локалізації/фонетичному, а не замість кирилиці.
• [ ] У полях назв немає імен артистів, слова explicit і промотексту.
• [ ] Кожна роль має поле, і кожне поле має роль.
• [ ] Мова твору й мова назви заповнені обидві.
• [ ] P-line і C-line різні й правильні; рік P-line — рік першої публікації запису.
• [ ] Оригінальна дата релізу заповнена, якщо це не перший вихід запису.
• [ ] Композитор і автор тексту — юридичні імена; сплити 100% і погоджені письмово.
• [ ] Якщо це аранжування народного матеріалу — аранжувальник указаний, поле не заповнене словом «народна».
• [ ] Якщо той самий запис уже існує під іншою назвою — використано той самий ISRC і поле локалізації, а не новий реліз.
• [ ] Обкладинку звірено з полями посимвольно, включно з апострофом.

Кожна відмова, яку ви отримали, дешева. Дорогі — саме ті помилки, що пройшли валідацію.

13. Підсумок

• Метадані подаються на трьох рівнях — реліз, запис, твір. Більшість дорогих помилок — це факт, поданий не на тому рівні. Ім'я артиста — це ключ, а не підпис; ролі — це ідентичність, а назви — це відображення.
• Українська мова додає чотири власні розщеплювачі каталогу: гомогліфи і/и/i та І/I; апостроф у чотирьох кодпоїнтах, які жодна форма нормалізації не зводить до одного; ґ проти г, що дає ще й два різні латинські написання (Galagan проти Halahan); і три конкурентні системи романізації. NFC лагодить рівно одну з цих чотирьох речей — розклад ї та й.
• Дисципліна одна на всі випадки: канонічний рядок у файлі, вставка копіюванням, ніякого передруку.
• Той самий запис під іншою назвою — це поле локалізації й той самий ISRC, а не другий реліз.
• Композитор і автор тексту — місце, де простежуються авторські гроші, і вони ламаються без жодних симптомів. Слово «народна» замість імені документованого композитора або власного аранжувальника — найдорожчий один рядок в українському каталозі.

Mazufa дистрибутує безкоштовно (без плати за завантаження, без підписки, без оплати за реліз), єдине утримання — 5% від отриманих роялті, і кожна повна заявка проходить перевірку людиною.

Джерела

• Кабінет Міністрів України, Постанова від 27 січня 2010 р. № 55 «Про впорядкування транслітерації українського алфавіту латиницею» (чинна, редакція від 12.01.2016) — https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/55-2010-%D0%BF
• Закон України «Про авторське право і суміжні права» від 01.12.2022 № 2811-IX (ст. 1, 8, 10, 31) — https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2811-20
• Закон України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» № 2415-VIII (ст. 5, 12) — https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2415-19
• Реєстр організацій колективного управління (відкриті дані) — https://data.gov.ua/dataset/4fae326f-c5b6-4f45-a3df-f71002b14848
• Міністерство економіки України, оприлюднення рішення про акредитацію ОКУ у сфері публічного виконання музичних недраматичних творів (18.12.2020) — https://me.gov.ua/Documents/Detail?lang=uk-UA&id=867101cc-27d7-4537-ab5f-888b04e8c58b
• «Український правопис» (редакція 2019 р.), § про апостроф — https://2019.pravopys.net/sections/7/
• «Український правопис» (редакція 2019 р.), § про букву ґ — https://slovnyk.ua/pravopys.php?prav_par=6
• Німчук В. В. «Про графіку та правопис як елементи етнічної культури: історія ґ» // Мовознавство, 1990, № 6; 1991, № 1–3
• Український інститут національної пам'яті, історичний календар: 13 грудня 1877 — народився Микола Леонтович — https://uinp.gov.ua/istorychnyy-kalendar/gruden/13/1877-narodyvsya-mykola-leontovych
• BGN/PCGN, Romanization of Ukrainian (система ухвалена 2019; документ перевірено в лютому 2022) — https://assets.publishing.service.gov.uk/media/621ca9858fa8f549069a65cf/ROMANIZATION_UKRAINIAN_Feb22_75_.pdf
• Unicode Standard Annex #15, Unicode Normalization Forms — https://www.unicode.org/reports/tr15/
• Unicode Character Database (властивості символів: загальна категорія, канонічний розклад) — https://www.unicode.org/ucd/
• Music Business Association, Music Metadata Style Guide v2.1 — https://www.musicbiz.org/wp-content/uploads/2016/04/MusicMetadataStyleGuide_V2.1.pdf
• Apple Music Style Guide — https://help.apple.com/itc/musicstyleguide/en.lproj/static.html
• Spotify for Artists, Music metadata guidelines — https://support.spotify.com/us/artists/article/metadata-formatting-guidelines/
• Spotify Provider Support, Featured artist in a product or track title — https://providersupport.spotify.com/article/featured-artist-in-a-product-or-track-title
• IFPI, International Standard Recording Code (ISRC) Handbook (§A.10.1) — https://www.ifpi.org/wp-content/uploads/2021/02/ISRC_Handbook.pdf
• DDEX, Standards (Electronic Release Notification Message Suite, ERN) — https://ddex.net/standards/

Про межі опублікованого. Усі правила магазинів наведено цитатами з їхньої власної публічної документації. Три речі, які артистам регулярно подають як факт, не публікує жоден сервіс і тут вони не стверджуються: пороги й вимоги до доказів при об'єднанні сторінок артиста; внутрішня логіка зіставлення, яка вирішує, приєднати поставку до наявного артиста чи створити нового; і — поза прямою забороною в Apple — трактування Original Mix кожним окремим магазином. Так само не публікується жодного вимірювання частоти помилок у метаданих кириличних релізів: наскільки нам відомо, таких вимірювань не існує ніде.